Травмапедагогіка для українських шкіл
«Травмапедагогіка для українських шкіл» - це освітній проєкт, який виконується в співпраці громадських організацій «Dialogue for Understanding e.V» (Німеччина) та «Агенція розвитку освітньої політики» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини упродовж 2023-2025 рр.
З початку широкомасштабної агресивної війни Росії проти України в лютому 2022 року мільйонний досвід смертей, насильства, загроз власному життю чи життю близьких людей, втрати домівок, сексуального насильства, радикальної втрати безпеки та захищеності залишає глибокі сліди в суспільстві. Наслідками стають тілесні та душевні рани, які часто призводять до серйозних психологічних травм, особливо у дітей та підлітків. На відміну від багатьох дорослих, вони мають набагато менше запобіжників і «фільтрів»: емоційної зрілості, життєвого досвіду, інтерналізованої стратегічної поведінки, культурних моделей пояснення та механізмів самодисципліни, які в ідеальному випадку можуть забезпечити дорослим певний ступінь кризової стійкості.
У родині часто неможливо осмислено працювати з травматизацією та її наслідками - чи то через недостатнє усвідомлення проблеми, чи то з тієї простої причини, що від травми страждає вся родина. У цьому контексті школа, як найважливіший після сім'ї простір соціалізації дітей та підлітків, має відігравати важливу роль щодо психоціальної підтримки дітей і розвитку їх життєстійкості. Мовчазність, уникнення зорового контакту, заціпеніння, різке збільшення або зменшення ваги, погіршення успішності - це типові ознаки явної травматизації. І часто саме вчителі першими помічають, що з дитиною щось «не так».
Травмоінформована психологічна допомога (травмапедагогіка) як напрямок освітньої діяльності на тлі колективного досвіду травматизації стрімко розвинулася, зокрема в Німеччині, після Другої світової війни. Мета травмоінформованої педагогічної допомоги полягає в тому, щоб спочатку розпізнати в дитини глибокі психологічні рани та зрозуміти їхнє походження, і на другому етапі вжити заходів для емоційної та соціальної стабілізації постраждалої дитини чи підлітка. Це перспективний і широко перевірений підхід, що передбачає рішуче низькопорогове втручання.
Емоції та техніки емоційної регуляції: як справлятися з важкими емоціями
В рамках апробації тренінгової програми «Травмапедагогіка для українських вчителів» 26 грудня 2023 року відбулася зустріч на тему «Емоції та техніки емоційної регуляції: як справлятися з важкими емоціями» з вчителями Київського ліцею бізнесу. Зустріч провела експертка проєкту психологиня і тренерка Зоряна Міщук, яка брала участь в розробці програми.
У сучасному освітньому середовищі, де важливість гармонійних відносин і розуміння власних та чужих емоцій зростає, навички емоційного регулювання стають ключовим фактором успіху для вчителів. Робота з учнями потребує високого рівня емпатії та чутливості до їхніх емоційних потреб. Водночас і самим вчителям навики емоційного регулювання потрібні, щоб витримувати високе щоденне емоційне навантаження.
Дихання як спосіб саморегуляції
Експертка проєкту "Травмапедагогіка для українських шкіл" Оксана Руда надає практичні поради щодо правильного дихання з метою саморегуляції: "Коли мене запитують, яка найдієвіша практика допомоги людині у стресі, я завжди кажу — дихання! Це те, що завжди з нами, для чого не потрібно багато зусиль або додаткових дій (поїхати, купити, домовитись, зустрітись тощо). Це те, що ми робимо кожного дня від 17 до 21 тисячі разів. Головне — робити це правильно! Експерти стверджують, що більшість із нас дихає неправильно, "надто поверхнево", ми недодаємо собі життєво необхідного кисню. Звідси – втома, пасивність, відсутність бажання щось робити, прокрастинація. Особливо ми це відчуваємо зараз, коли перебуваємо під дією тривалого стресу. Легені поводяться скромно і непомітно, хоча при цьому їм відведена вкрай важлива роль. І ми про них, просто-напросто, забуваємо. Можливо це через те, що легені не заявляють про себе “голосно”: вони не болять, не ламаються, як кістки, і не рвуться, як зв'язки. Але якщо ми хочемо бути здоровими і жити довго, то настав час про них згадати і приділити їм належну увагу".
Результати проведення фокус-групи серед освітян у проєкті «Травмапедагогіка для українських шкіл»
24 листопада 2023 р. експертами громадської організації «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики» було проведено фокус групу серед вчителів, в якій брали участь 12 осіб (9 жінок і 3 чоловіка). Метою проведення фокус-групи було визначення конкретних потреб вчителів щодо знань, навичок і практичних методик з розвитку стресостійкості, для подальшого обговорення результатів і врахування в програмі тренінгу «Травма-інформована педагогіка», отримання зворотного зв’язку від учасників після апробації частини тренінгу.
Резильєнтність для вчителя – це основна компетентність для управління стресом
Експертка проєкту «Травмапедагогіка для українських шкіл» Олена Іванова провела зустріч з вчителями Киівського ліцею бізнесу в рамках апробації тренінгової програми, що розроблена командою експертів проєкту.
Професія педагога завжди вважалася однією з найбільш емоційно напружених та стресогенних. А у часи війни вчитель ще стає опорою і для дітей, і для батьків своїх учнів. Тому, задля збереження власного психічного здоров’я та підтримання ефективності своєї діяльності, варто знати які компетентності важливо в собі розвивати. Однією з них є резильєнтність, стійкість перед стресовими впливами.
Роль психологічної компетентності вчителів для надання підтримки учням в умовах війни
Експертка проєкту "Травмапедагогіка для українських шкіл" Олена Глуговська робить акцент на тому, яку важливу роль має психологічна компетентність вчителя для надання підтримки учням в умовах війни.
В умовах тотальної відсутності стабільності, визначеності та безпеки в країні, саме школи можуть стати важливим середовищем для сприяння благополуччю підлітків, особливо тих, які пережили травмуючий досвід, допомагаючи зменшити вплив щоденних стресів на учнів і стаючи посередником стабілізуючого психологічного впливу після травматичних подій. Як свідчать дослідження і дані UNESCO, під час війни та кризових ситуацій вчителі можуть стати значущими рольовими моделями для учнів. Більш того, їхній потенціал для покращення життя учнів є ще вищим у контексті травми, оскільки підтримка з боку дорослої людини, якій вони довіряють, може врівноважити наслідки тривалого стресу.