Автор: Людмила Паращенко, Ірина Іванюк

(за матеріалами дослідження «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія»).

Нова якість шкільної освіти можлива лише завдяки виконанню трьох умов/завдань ( 3 Re– «три пере- » ):

  1. Перевинайдення (винайдення заново) школи,
  2. Перезавантаження курикулуму (радикальне оновлення змісту освіти),
  3. Перезаснування управлінських структур.

Такі одностайні висновки експертів з питань реформування посттоталітарних систем освіти, зокрема Пітера Радо та Пасі Сальберга.

Необхідність реалізації третьої складової цього «триєдиного завдання» як перехід до державно-громадської моделі управління декларували всі без винятку стратегічні документи з розвитку вітчизняної освіти часів незалежності України, однак результати дослідження «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія», яке провела громадська організація Агенція розвитку освітньої політики протягом листопада 2013 – січня 2014 року, засвідчили глибоку кризу управлінської вертикалі та нагальну потребу її «перезаснування».Збір емпіричних даних в системі державної влади – структуровані інтерв’ю з начальниками ОУО та РВО, анкетування начальників РВО – відбувався в період апогею централізації управління та початку Майдану, що наклало свій відбиток на хід дослідження. Проте автори сподіваються, що отримані результати є цінним свідченням процесів трансформації суспільства і державної влади та можуть бути підставою для вироблення ефективних механізмів демократизації і децентралізації системи управління освітою в Україні. Див. повну версію аналітичного звіту

Під «перезаснуванням» управлінських структур мається на увазі широкий спектр різноманітних стратегій реформування управління освітою, які можна об’єднати в три головні стратегічні напрямки:

  • створення і підтримка сучасних регулятивних систем (нових механізмів управління);
  • досягнення нової якості підготовки управлінського персоналу;
  • побудова системи залучення громадськості, заохочення лідерства, ініціативи та відповідальності в управлінському процесі.

Див. також:

Матеріали дослідження фахівців Міжнародного інституту освітнього планування ЮНЕСКО Жака Аллака та Мюріел Пуассон, Educatіonaldevelopment [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://databases.unesco.org/thesru/wwwі32.exe/[іn=affіchethru.іn

Матеріали дослідження "Управління освітою та шкільна автономія: погляд зі школи" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irf.ua/files/ukr/programs/edu/edu_governance.pdf

Автор: І.В. Іванюк, О.В. Овчарук, А.Б. Терещенко

Останні десятиліття стає зрозумілим, що суспільні перетворення пов’язані, в першу чергу, зі змінами у свідомості людини. На тлі суспільних перетворень та їх трансформацій у системах освіти важливу роль відіграє питання формування громадянина, його громадянської культури, освіченості у правовому, суспільному та політичному полі. Питання громадянської освіти постає в даному аспекті одним з ключових.

Особливу роль у виокремленні громадянської освіти, як сектору, відіграють ті процеси, що пов’язані з інтеграцією України у європейський та світовий освітній простір. Адже пріоритетом нашої країни проголошується саме формування свідомого, активного, демократичного громадянина, здатного жити та діяти у громадянському суспільстві, що постійно оновлюється і розвивається.

Автор: І.В. Іванюк, О.В. Овчарук

Численні реформи в освіті тісно пов’язані з суспільними запитами, зі швидким розвитком технологій, розвитком самої системи освіти. Все це викликає потребу швидкого реагування освітніх інституцій на зміни. Значну роль в освітніх перетвореннях відіграють інноваційні процеси в освіті. Оперативного оновлення постійно вимагають такі галузі освіти, як організаційна структура закладу та управління, зміст, форми і методи навчання та виховання. 

Інновації у згаданих сферах відбуваються в Україні постійно за ініціативи перш за все вчителів та управлінців-практиків і підтримки організацій громадянського суспільства та меншою мірою державних інституцій.

Проблемою залишається не тільки реагування держави на освітні інновації, а й узагальнення позитивного досвіду та напрацювань інноваційних освітніх проектів, їх аналіз і відтворення в проблемних сферах.

Розв’язання зазначеної проблеми неможливе без забезпечення вільного досвіду освітян до систематизованої і повної інформації про інновації у системі освіти, успішний досвід їх упровадження.

Go to top